(PHP 4 >= 4.1.0, PHP 5, PHP 7, PHP 8)
$_SERVER — Інформація про серверне та виконавче середовище
Змінна $_SERVER — це масив, що містить таку інформацію як заголовки, шляхи та розташування скриптів. Записи в цьому масиві створює вебсервер. Немає гарантії, що кожен вебсервер буде надавати всі ці записи; Деякі дані може бути опущено або надано інші, незазначені в списку, який наведено нижче. Тим не менш, більша частина цих даних описані в » специфікації CGI/1.1 і, ймовірно, будуть визначені.
Зауваження:
Під час виконання PHP в командному рядку більшість з цих записів не доступні або мають інше значення.
Разом з елементами, описаними нижче, PHP створює додаткові елементи зі
значеннями заголовків запиту. Ці елементи матимуть ключі з назвою, що
складається з HTTP_ та назви заголовка великими буквами та
підкресленнями замість дефісів. Наприклад, заголовок
Accept-Language буде доступний як
$_SERVER['HTTP_ACCEPT_LANGUAGE'].
Шлях до файлу, де запущено скрипт, відносно кореневої теки вебсервера (document root). Наприклад, $_SERVER['PHP_SELF'] в скрипті за адресою http://example.com/foo/bar.php буде /foo/bar.php. Константа __FILE__ містить повний шлях та назву поточного (тобто підключеного) файлу.
Якщо PHP запущено з командного рядка, ця змінна міститиме назву скрипта.
Масив аргументів, переданих до скрипта. Коли скрипт запущено з командного рядка, то є можливість передавати до нього параметри в C-стилі. Під час виклику методом GET цей масив містить рядок запиту.
Містить число параметрів, переданих до скрипта з командного рядка (якщо скрипт запущено з командного рядка).
Назва та номер ревізії специфікації CGI сервера, що використовується.
Наприклад, "CGI/1.1".
IP-адреса сервера, на якому скрипт виконується.
Назва хоста сервера, на якому скрипт виконується. Якщо скрипт запущено на віртуальному хості, ця змінна міститиме його назву.
Зауваження:
На Apache 2 потрібно встановити
UseCanonicalName = OnіServerName. Інакше, це значення відображатиме назву хоста, надану клієнтом, яку можна підробити. Покладатися на це значення в контексті безпеки — небезпечно.
Ідентифікаційний рядок сервера, передається в заголовках у відповідь на запит.
Назва та номер ревізії протоколу, через який було запитано сторінку.
Наприклад, "HTTP/1.0".
Назва метода, що використовувався під час запиту сторінки, тобто
"GET", "HEAD",
"POST", "PUT".
Зауваження:
Скрипт PHP завершує роботу після надсилання заголовків (тобто, після здійснення будь-якого виводу без його буферизації) якщо метод запиту був
HEAD.
Мітка часу, коли почався запит.
Мітка часу, коли почався запит, з точністю до мікросекунд.
Рядок запиту, якщо він є, через який доступились до сторінки.
Коренева директорія документів (document root), в якій скрипт виконується; вона визначається в конфігураційному файлі вебсервера.
Має непорожнє значення, якщо скрипт було запитано через протокол HTTPS.
IP-адреса, з якої користувач переглядає поточну сторінку.
Назва хоста, з якого користувач переглядає поточну сторінку. Зворотній пошук DNS базується на REMOTE_ADDR користувача.
Зауваження:
Вебсервер необхідно сконфігурувати, так щоб створювалася ця змінна. Наприклад, в Apache у файлі httpd.conf потрібна опція
HostnameLookups On. Див. також gethostbyaddr().
Порт, який було використано на комп'ютері користувача для зв'язку з вебсервером.
Ім'я авторизованого користувача.
Ім'я авторизованого користувача, якщо запит має внутрішню переадресацію.
Абсолютний шлях до поточного скрипта, що виконується.
Зауваження:
Якщо скрипт виконується через CLI з використанням відносного шляху, як от file.php чи ../file.php, $_SERVER['SCRIPT_FILENAME'] буде містити цей відносний шлях, визначений користувачем.
Значення, що встановлено для директиви SERVER_ADMIN (для Apache) в конфігураційному файлі вебсервера. Якщо скрипт запущено на віртуальному хості, SERVER_ADMIN матиме значення, визначене для даного віртуального хоста.
Порт сервера, який використовується вебсервером для зв'язку. Початково,
встановлюється значення "80". Але використовуючи,
наприклад, SSL, це значення буде тим, що вказано в конфігураційному файлі
для з'єднання через безпечний HTTP-порт.
Зауваження:
Для того, щоб отримати фізичний (реальний) порт на Apache 2, необхідно встановити
UseCanonicalName = OnіUseCanonicalPhysicalPort = On. В іншому випадку це значення може підмінятись, а тому не буде повертатись значення фізичного порту. Покладатися на це значення в контексті безпеки — небезпечно.
Рядок, що містить версію вебсервера та назву віртуального хоста, які додаються до сторінок, якщо на вебсервері ця функціональність підключена.
Шлях, що базується на файловій системі (а не на шляху до кореневої теки документів), який веде до поточного скрипта. PATH_TRANSLATED матиме значення, якщо створено зіставлення між назвою віртуального хоста та реальним шляхом до його теки.
Зауваження:
Користувачі Apache 2 можуть використовувати
AcceptPathInfo = Onу файлі httpd.conf, щоб визначити PATH_INFO.
Містить шлях до поточного скрипта. Це є корисним для сторінок, які повинні посилатись на самих себе. Константа __FILE__ містить повний шлях та назву поточного файлу.
URI, який передається для доступу до поточного скрипта. Наприклад,
"/index.html".
Під час виконання автентифікації Digest HTTP, цій змінній передається значення заголовка "Authorization" (яке потім використовується для відповідної перевірки), що присилає клієнт.
Під час HTTP-автентифікації цій змінній передається ім'я користувача.
Під час HTTP-автентифікації цій змінній передається пароль користувача.
Під час HTTP-автентифікації, цій змінній передається значення типу автентифікації.
Містить будь-який шлях, вказаний клієнтом між назвою скрипта та
рядком запиту. Наприклад, якщо скрипт запитувати через URI
http://www.example.com/php/path_info.php/some/stuff?foo=bar,
то $_SERVER['PATH_INFO'] міститиме
/some/stuff.
Необроблене інтерпретатором значення "PATH_INFO".
Приклад #1 Використання $_SERVER
<?php
echo $_SERVER['SERVER_NAME'];
?>Поданий вище приклад виведе щось схоже на:
www.example.com
Зауваження:
Це "суперглобальна" або автоматична глобальна змінна. Тобто ця змінна доступна будь-де в скрипті та її не потрібно оголошувати як global $variable;, щоб отримати доступ до неї всередині функції чи метода.